Вивчаємо кращі традиції району Рейніш-Бергіш

Представники молодіжного крила громадської організації «За конкретні справи» отримали можливість ознайомитись з управлінським самоврядуванням Німеччини.

vyvchaiemo krashchi tradytsii raionu reinish berhish 1

Протягом чотирьох днів у травні активні, молоді та перспективні хмельничани були в місті Бон, мали нагоду побачити, як працює міська, районна та обласна структури Німеччини.

«Ні для кого не секрет, що наш лідер – народний депутат України Олександр Герега, чимало уваги приділяє саме молоді. Робота з підростаючим поколінням – це вклад у розвиток держави. Тому було прийняте рішення дати можливість перспективним представникам Хмельниччини ознайомитись з роботою управлінців Німеччини. Насправді наша делегація складалась, як із тих, хто ще не має досвіду роботи, так і тих, хто вже працював в органах державної влади. Саме через це у нас виходили досить цікаві діалоги з німецькими колегами», – відзначила голова депутатської фракції політичної партії «ЗА КОНКРЕТНІ СПРАВИ» Хмельницької обласної ради Уляна Ткаченко.

vyvchaiemo krashchi tradytsii raionu reinish berhish 2

Розпочали знайомство з районною владою. Привітний та енергійний глава адміністрації району Рейниш-Бергіш пан Зантельманн надав загальну інформацію про роботу управління. Зокрема, його здивувала зацікавленість молоді в темі державного управління.

«У наших органах влади немає людей, які молодші тридцяти років, навпаки – чим досвідченіша людина, тим вона більше розуміється у справах. Відтак, у нас більшість людей – це ті, яким вже за 60 років. Щоправда гендерної рівності дотримуються. Серед місцевих депутатів є, як чоловіки, так і жінки», – зазначив пан Зантельман.

60 мільйонів євро – саме стільки складає річний фонд заробітних плат державних службовців в районі. За підрахунками подолян, в місяць вони отримують не так вже й багато – 1200 – 1500 євро. На питання щодо розподілу коштів – все досить просто та логічно: комуни (маленькі населені пункти) мають свій бюджет, вони підпорядковуються округам, ті в свою чергу – Ландтагам. Тож, якщо є малозабезпечені комуни, округи беруть їх на свої поруки, а якщо не вистачає фінансів на нагальні потреби – піднімають податки. Відтак населення швидко наповнює бюджет. «На сьогоднішній день ми міркуємо над тим, як підняти заробітну плату лікарям», – поділились представники адміністрації району.

«Звісно, для нас, українців – це колосальні гроші, однак, життя в Німеччині теж не надто дешеве. Навіть місцева влада не завжди впевнена в тому, чи вистачить зібраних коштів на місяць. Нас здивувало те, що найменша заробітна плата у медичного персоналу, хоча на перший погляд, тут все досить якісно та оперативно. Загалом, якщо говорити про соціальний захист населення, то різницю з Україною видно неозброєним оком. При 6-7% безробіття – соціальні виплати, допомоги, житло не дають людям відчувати себе непотрібними. Що ще більше дивує – це нестача ІТ-персоналу. Кажуть, цій професії тут приділяють досить мало уваги, тому й оплата праці різниться», – відзначає представник делегації Ірина Сопілко.

vyvchaiemo krashchi tradytsii raionu reinish berhish 3

Приємно вразив і Ландтаг у Дюссельдорфі – це Парламент федеральної землі, в порівнянні як наша обласна адміністрація разом з радою. Тут працює 181 обранець. Всі вони також поділені на фракції. До Ландтагу на засідання може зайти будь-хто з громадян, однак, спочатку він проходить огляд та перевірку документів та речей. Простора зала дає можливість бачити абсолютно кожного депутата та керівника чи міністра. Повна довіра і жодних прихованих інтересів – те, що дає можливість працювати відкрито. Одним словом, чимало цікавих деталей ми помітили під час екскурсії Ландтагом. Найбільше здивувало українців – відсутність системи голосування, не те, щоб зовсім – тут вона досить специфічна.

«Як бачите, робоче місце депутата досить відкрите та зручне, тут так розміщені столи, що візуально абсолютно всі – рівні, а відтак, з погляду психології, жодних тисків бути не може. На столі кожного місцевого парламентаря є лише мікрофон, більше жодних кнопок немає. А голосування у нас проходить інакше – ми маємо троє дверей з сесійної зали «За», «Проти» та «Утримався», а, отже, рахуємо по ногах. Таким чином, переконати, що результати були іншими просто неможливо», – розповів представник парламенту.

vyvchaiemo krashchi tradytsii raionu reinish berhish 4

Хмельничани не приховували здивувань, їх вразив спосіб прийняття рішень, кількість обранців. Депутат Хмельницької обласної ради Уляна Ткаченко яка має досвід роботи в раді, запевнила:

«Нас насправді вражає рівень довіри між обранцями та виборцями. Кожен може внести свої пропозиції та прослідкувати, як вони втілюються в життя. Сама ж процедура прийняття рішення – це неймовірно цікава річ. В той час, коли ми витрачаємо тисячі гривень на облаштування робочих місць депутатів системами голосувань, картками – вони голосують або руками, або ногами. Так, це звучить досить дивно, але воно працює. Я не впевнена, що така система зможе запрацювати і в нас в Україні, однак, вважаю, що це зекономило б гроші на більш необхідні речі для суспільства».

Українці завжди цікавилися всім, що відбувається навколо них. Хмельничани – не виключення, тож намагались вникнути у кожен нюанс. Зокрема, досить цікавою та різносторонньою стала зустріч з представниками однієї з найбільших парламентських груп – «Вільна демократична партія Німеччини». Пан Лоренц Дойч розповів українським колегам про загальну структуру їхньої організації, культурні традиції.

«Звісно, приємно чути, що в Німеччині досить багато уваги приділяють культурі, історичним пам’яткам. Частина з них фінансується бюджетними коштами, але є й такі, які передають у приватну власність на умовах вільного доступу, як туристів, так і представників нації з метою повного збереження архітектури. Приділяючи увагу історичній спадщині на рідній Хмельниччині, ми також зберігаємо її для наступних поколінь, створюємо нові об’єкти – різниця в тому, що нам бракує коштів на все й одразу, але впевнена, що нам є над чим працювати», – відзначила голова Летичівської районної ради Альона Хавхун.

Зокрема, «Вільна демократична партія», як і політична партія «ЗА КОНКРЕТНІ СПРАВИ» на Хмельниччині, має свій молодіжний напрямок. Пан Олександр радо розповів про головні напрямки роботи:

«Ми об’єднали навколо себе більше 3000 представників молоді. Адже ми розуміємо, що у різних поколінь – різні мислення. Тому у дискусіях, переговорах та під час зустрічей ми випрацьовуємо щось єдине, яке подобається усім. Таким чином, ми зацікавлюємо молодь брати участь у житті нашої землі. Якщо ж говорити про партійну приналежність, то молодіжний напрямок – це зовсім інша структура, ніхто з депутатів, партій не може нав’язувати нам своє бачення, або ж керувати нами – всі на дружній співпраці».

Молодіжний напрямок на Хмельниччині розвивається вже більше п’яти років. Це і спортивні заходи, студентські проекти з розбудови краю, театралізовані та співочі дійства. Одним словом, делегації з Хмельниччини теж було чим здивувати представників Німеччини.

«Ця поїздка стала для нас стимулом для майбутньої роботи. Наша команда під час подорожі, ще більше об’єдналася, в нас з’явилися нові проекти та бажання рухатися вперед. В Німеччині, як і в Україні, приділяється увага молоді. Звісно, для себе ми почерпнули чимало нового, але потрібно було бачити очі німців, які дивилися нашу презентацію. Приємно, що вони відзначили нашу роботу, наш вклад у майбутнє України. За традицією, ми обмінялися контактами, аби підтримувати зв'язок, також запросили до нас у гості, щоб разом розпочати нові проекти, які принесуть лише користь нашій Хмельниччині, Україні, Німеччині», – відзначила представник молодіжного напрямку організації «За конкретні справи» Людмила Сидорова.

«Звісно, в перервах між зустрічами знаходили й час на прекрасне – неймовірний пейзаж Дюссельдорфа вся делегація спостерігала із Рейнської вежі. Тут все відкрилось, мов на долоні – дві частини міста та неймовірна могутня річка Рейн. Місто Бонн делегації нагадало вузенькі вулички українського Львову, щоправда, українській душі не вистачало метушні, молодіжних компаній та вуличних гуртів. В Німеччині життя досить спокійне, чого не можна сказати про тутешні фестивалі, відомі всьому світу».

Обмін досвідом – це завжди взаємозбагачення.

Автор: Юлія Кучер