Історія Городоцького району:


Городоцький район розташований у південно-західній частині Хмельницької області. Загальна площа району становить 1,1 тис.км2.

В районі проживає 58,7 тисяч чоловік, в тому числі 17,7 тисяч в м.Городку, 2,6 в смт. Сатанів. Район має 74 населених пункти, які об’єднані в 29 сільських, селищну і міську ради та 37 сільськогосподарських підприємств.

По Городоччині протікають Збруч, Смотрич і ще 60 малих річок, пролягли залізниця Гусятин - Київ з станціями “Вікторія” та “Лісоводи”, республіканські автошляхи Чортків - Київ, Чемерівці - Київ, Івано – Франківськ - Хмельницький, Чемерівці - Вінниця. Відстань до обласного центру 52 кілометри.

Поверхня району – погорбована рівнина, яка на заході переходить в Товтровий кряж. Серед корисних копалин переважають піски вапняки, глина і мінеральні води.

Точна дата першої письмової згадки про Городок розпочинає свій відлік з далеких глибин історії. Місто Городок вперше в історичній літературі зустрічається в 1493 році під назвою “Новодвір”, в 1524 році в історичних актах зустрічається нова назва “Бедрихов Городок”.

На крутих берегах швидкоплинного Смотрича ще з 1493 року збереглися залишки стародавнього укріплення поселення або міста. Це так звані “городища”. В минулому це були невеликі міста/города, замки та укріплення – невеликі майданчики, оточені ровами та валами, частоколами та зрубами, захищені природними укріпленнями: крутосхилами, ярами, річками, горами. Сама назва міста вказує на засоби його оборони перед нападаючим ворогом.

З 1672 по 1699 роки наші предки перебували під турецьким ярмом. Древня історія міста нерозривно пов’язана із пануванням поляків у ньому.

На початку ХУІІ століття Городок, як придане, переходить до найбагатших польських панів Замойських, які володіють ним з переривами на протязі двох століть ХУІІ та ХУІІІ. Заставши після турецької окупації свої маєтки опустошеними, Замойські переводять сюди Проскурівське староство селян із Польщі.

Перший католицький костьол в Городку був збудований, як свідчать польські джерела в 1496 році.

В 1737 році Замойський поселяє в Городку орден францисканців, а трохи раніше, в 1732 році тут споруджується костьол Святої Анни.

В 1795 році Городок став повітовим містечком Подільського намісництва, а в 1796 році йому було затверджено герб. В 1834 році Городок купив польський промисловець, барон Гейсмар і через 5 років збудував один із перших в Україні цукровий завод.

З 1850 року почали діяти цехи майстерні нинішнього верстатобудівного заводу. На кінець ХІХ століття в містечку діяло 6 цегельних, 2 черепичні, 4 кончарні, 10 шкіряних, канатний і свічковосковий заводи та 23 ремісничі підприємства.

У 1653 році на території Городоччини побував Б.Хмельницький, в серпні 1711 року російський цар Петро І, а в1822 році Устим Кармелюк.

У 1923 році було утворено Городоцький район, який нараховував 45 населених пунктів. У 1930 році – створена Городоцька МТС, нинішнє ремонтно-транспортне підприємство, у 1932 році почали діяти майстерні теперішнього дослідно-експериментального заводу.

В липні 1941 року Городоцький район окупували німецько-фашистські загарбники. В боях за його звільнення загинуло 343 радянських воїни, 7200 наших земляків полягли на фронтах другої світової війни. У гестапівських катівнях, єврейських гетто замордовано біля 2 тисяч цивільних громадян, примусово вивезено до Німеччини на каторжні роботи понад 10 тисяч молодих людей.

Дальшого економічного розвитку набув район у повоєнні роки. У 1952 році до ладу став другий цукровий завод, у 1957 році – молочноконсервний комбінат, у 1971-1973 роках – плодоконсервний та комбікормовий заводи. Основні галузеві напрями промисловості – переробка сільськогосподарської продукції та машинобудування.

Сьогодні працюють два цукрових заводи (Городоцький та Сатанівський), дослідно-експериментальний ,ТзОВ “Молочно-консервний комбінат”, два плодоконсервних заводи і ДП “Лісоводський консервник” три будівельних, 4 шляхово-будівельних організацій, автотранспортне, хлібоприймальне підприємства, ЗАТ “Вікторіянафтопродукт”, друкарня та інші.

Базовою основою економіки Городоччини є сільське господарство, яке є багатогалузевим. В 2002 році включаючи населення всіма категоріями господарств вироблено 108 тисяч тонн зерна, 55,4 тисяч тонн цукрових буряків, понад 7,5 тисячі тонн м’яса, 39,3 тисяч тонн молока, 9 млн яєць. На селі нині утверджуються нові форми господарювання: створено 37 нових підприємств ринкового типу, 154 фермерських господарств.

Серйозні зміни стались в розвитку освіти, культури і охороні здоров’я. Якщо на початку 20 століття в місті Городку було лише 2 двокласні школи, в яких навчалось 359 дітей, то нині в районі нараховується 43 загальноосвітні школи, з них 19 - І- ІІІ ступенів, 19 – І- ІІ ступенів, 4 початкових школи та гімназія, в яких навчається 7 880 тисяч учнів.

Покращилось і медичне обслуговування населення району.

В 1911 році жителів Городка обслуговували лише 3 лікарі, 2 фельдшера, 2 акушери та лікарня на цукровому заводі на 8 ліжок. Сьогодні мешканців міста та району обслуговують 148 лікарів, 345 середніх медпрацівників, діє центральна районна лікарня на 260 ліжок та 2 районних на 75 ліжок, 49 фельдшерсько-акушерських пунктів , 7 лікарських амбулаторій.

Наявність поблизу смт. Сатанів мінеральної води “Збручанська” дало можливість розвинути тут потужну санаторно-курортну базу “Товтри”, “Лазуровий берег”, пансіонат “Збруч” – “Вінницяенерго”, “Берізка” – відомчий санаторій ВАТ “Говер”, “Чернігівський зв’язківець”, “Хмельницькоблавтодор” та інші. Вода “Збручанська” являється аналогом відомої трускавецької “Нафтусі”, а за окремими властивостями перевищує її. Це слабо мінералізована (0,9г\л) гідрокарбонатна, кальцієво-магнієво-натрієва вода з органічними речовинами, яка лікує сечо-жовчнокамяні хвороби, шлункову та панкреатичну секреції, нормалізує рівень цукру в крові, покращує кровообіг кісткового мозку, має сечогінну, протизапальну та протимікробну дії, поліпшує обмін речовин в організмі.

Жителі району мають можливість проводити своє дозвілля в 44 будинках культури та клубах, 47 бібліотеках із загальним фондом 998 тисяч книг. Працюють 2 музичні та художня школи, історико-краєзнавчий музей. Духовні потреби віруючі жителі району можуть задовільнити в 74 релігійних закладах, серед яких 38 УПЦМП (дві УПЦ КП), 20 римо-католицьких церков, в т.ч. 3 в м.Городку, 14 інших об’єднань (одна п’ятидесятницька церква, вісім - євангельських християн-бабтистів, чотири – адвентистів сьомого дня і один іудейської громади).

Тільки після здобуття Україною незалежності поляки, як і інші народи змогли повністю задовільнити свої духовні, культурні та національні традиції і звичаї.

Сьогодні в районі зареєстровані і активно працюють громадські організації: відділення Спілки поляків України та Товариство доброчинне “Полонія”. В райцентрі діє перша в Україні римо-католицька духовна семінарія, де студенти здобувають вищу духовну освіту та інститут релігійних наук, філіал Папського Лятеранського університету в Римі, який готує духовні та світські кадри з вищою освітою.

Першого вересня 2002 року в м. Городку введено в дію школу з польською мовою навчання на 480 місць. В зв’язку з ратифікацією Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин в Україні, школа покликана відроджувати культуру та мовну атмосферу представників меншості, які проживають в місті.

Постійно проводяться фестивалі польської пісні “Квіти Поділля”, виставки художників, народних умільців і т.д. За останні роки польська громада в Городку може повністю розкрити свої здібності в будь-якій галузі.

Пишаються жителі Городоччини своїм минулим, вагомістю звершень попередніх та нинішніх поколінь.

Ім’я знаменитого вченого і просвітителя ХУІІ ст. Арсенія Сатанівського відоме за межами України. Його слов’яно – греко – латинський словник досі зберігається в бібліотеках Парижа, Берліна, Риму, Стокгольма. Прославили себе наші земляки, із села Пільний Олексинець - український поет В.Зубар, уродженець села Купин Г.Антончук – український поет, а в смт. Сатанові народився відомий український радянський літературознавець, доктор філологічних наук О.Кисельов.

В різні роки в районі працювало 11 героїв Соціалістичної Праці, голова ордена Леніна колгоспу “Україна” с.Лісоводи, Г.Ткачук цього звання був удостоєний двічі. 36 чоловік нагороджені орденом Леніна. Городоччина дала Україні багато відомих військових, діячів мистецтв, освіти, культури, медицини. Тут народився і виріс нині відомий не лише в Україні генеральний директор об’єднання “Оболонь” О.Слободян, народний депутат України, генерал – лейтенант А.Чикал, Герега Олександр Володимирович - народний депутат України, засновник та голова ТОВ "Епіцентр К", заслужений працівник сфери послуг України.