Історія Дунаєвецького району:


Дунаєвецький район — район у Хмельницькій області. Центр — місто Дунаївці. У районі 1 міська, 2 селищних і 43 сільських ради; 1 місто, 2 селища міського типу і 83 села. В районі проживає 64,742 тисяч чоловік, в тому числі 16,3 тисяч в м.Дунаївці.

Дунаєвецький район є складовою частиною Поділля. Це один із 20 районів Хмельницької області. За площею території (1,182 тис. км² або 5,7 % від площі області) Дунаєвецький район належить до великих районів і посідає серед них 7 місце.

В різні часи територія сучасної Дунаєвеччини входила до складу різних держав. У ХІ ст. ця територія (відома з ХІІ ст. як Пониззя) входила до Теребовлянського князівства, а із 1141 року — до Галицького. В 1199 році вона увійшла до Галицько-Волинського князівства. У 1362 році Поділля потрапило під владу Великого князівства Литовського і було до середини XV ст. автономним князівством. Після захоплення у 1430–1433 роках Польщею на теренах Поділля було утворено Подільське воєводство і сучасна територія Дунаєвеччини входила до Кам'янецького повіту цього воєводства.

Після другого розподілу Речі Посполитої 1793 року, коли Поділля увійшло до Російської імперії, тут створюється Подільське намісництво, а із 1797 року — Подільська губернія. Більша частина волостей, що була на території Дунаєвеччини (а саме — Дунаєвецька, Лисецька, Миньковецька, Мукарівська, Тиннянська) входили до Ушицького повіту, а Смотрицька та Маківська — до Кам'янець-Подільського. Такий поділ існував аж до 1923 року.

У 1923 році був утворений Дунаєвецький район. На той час його площа становила 352 км², мешкало близько 30 тис. осіб, входило 69 населених пунктів, що підпорядковувалися 19 сільським радам. Решта населених пунктів сучасного Дунаєвецького району входило до Миньковецького, Смотрицького та Солобковецького районів.

Із 1925 року Дунаєвецький район входив до Кам'янець-Подільського округу, а із 9 лютого 1932 року — до Вінницької області. 22 вересня 1937 року була утворена Кам'янець-Подільська область (із 1954 року — Хмельницька), до якої увійшли 37 західних районів Вінницької області, в тому числі і Дунаєвецький район. Площа та межі району неодноразово змінювались. Так у 1959 році до його складу увійшла західна частина Миньковецького та південна частина Солобковецького районів, а у 1962 році — ще й і східна частина Смотрицького районів. І лише у середині 60-х років ХХ ст. Дунаєвецький район був утворений у сучасних межах.

Дунаєвецький район знаходиться на півдні Хмельницької області. Його територія розташована між 48o44` і 49o05` північної широти і між 23o30` і 27o13` східної довготи. Крайніми точками району є:

  • на півночі — село Удріївці;
  • на півдні — село Чимбарівка;
  • на сході — село Миньківці;
  • на заході — селище Смотрич.

Протяжність району з півночі на південь — 40 км, із заходу на схід — 47 км. Географічний центр району майже збігається із розташуванням міста Дунаївці, що є вигідним чинником соціально-економічного розвитку території.

Дунаєвецький район розташований на Подільскій височині в зоні лісостепу. Рельєф, ґрунтові та агрокліматичні умови території сприятливі для господарського освоєння, що зумовило давнє заселення її і видозміну ландшафтів внаслідок активного антропогенного впливу.

Дунаєвеччина межує:

  • на півночі — із Ярмолинецьким
  • на північному сході — із Віньковецьким
  • на сході — з Новоушицьким
  • на півдні — з Кам'янець-Подільським
  • на заході — з Чемеровецьким
  • на північному заході — з Городоцьким районами.

Всі вони мають здебільшого агропромисловий розвиток без значного промислового і паливно-ресурсного потенціалу, тому важливе значення має його положення на транспортному шляху, що зв'язує Київ, Житомир, Вінницю, Хмельницький із Кам'янець-Подільським, Чернівцями, Бельцами та Кишиневом. Таким магістральним шляхом є автодорога Житомир — Чернівці. Територію району перетинає газопровід «Союз», залізниця Хмельницький — Ларга — Чернівці.

Персоналії

Мелетій Смотрицький (світське ім'я — Максим Герасимович; 1577 — 27 грудня 1633) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Хоча достемено не відомо де саме народився Мелетій Смотрицький, згідно з однією версій вважається, що він народився в містечку Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького району.

Гай-Нижник Павло Павлович (*28 травня 1971, м. Дунаївці) — український історик, поет, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України.

Болбочан Петро Федорович (*5 жовтня 1883 — †28 червня 1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Був розстріляний 1919 року на станції Балин Дунаєвецького району. В цьому ж селі Балин було встановлено в 2005 році в його честь пам'ятний знак.

Болюх Роман Іванович (*9 березня 1930, Мотрунки) — поет-байкар. Перші його збірки були надруковані саме під час його тривалого проживання в с. Зеленче Дунаєвецького району.

Сварник Іван Іванович (* 1 червня 1921, с. Лисогірка, тепер Дунаєвецького району — † 14 лютого 1989, Львів) — український письменник.

Бабляк Віталій Петрович (* 21 серпня 1951 с. Миньківці) — український журналіст, краєзнавець. Член Національної спілки журналістів України (1986).

Яновський Феофіл Гаврилович (1860 село Миньківці — † 1928) — видатний лікар-терапевт, дійсний член АН УРСР (з 1927).

Бабляк Володимир Самійлович (* 5 квітня (18 квітня за новим стилем) 1916, село Великий Жванчик нині Дунаєвецького району — † 20 листопада 1970) — український письменник, журналіст. Член Спілки письменників України (1960).

Гавінчук Григорій Данилович (* 26 березня 1908 село Сивороги) — краєзнавець, дослідник історії Миньковеччини.

Дунаївці дали світові багато визначних особистостей. У місті народилися Войцех Гжимала - референдарій Міністерства фінансів Королівства Польського, Заремба Владислав Іванович - музикант-педагог, композитор, аранжувальник, дійсний член Російського музичного товариства, Болеслав Войтович – композитор, викладач Варшавської та Краківської консерваторій; Лендер Франц Францович - конструктор артилерійських систем, автор 76-мм зенітної гармати (зразка 1915 року), сконструював перший в світі напівавтоматизований клиновий затвор для гармат малого та середнього калібрів; Авербух Юхим Соломонович - науковець, професор медицини, лауреат премії ім. ак. Бехтєрєва; Шевченко Федір Павлович - доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Лауреат Державної премії УРСР; Семен Індурський редактор московської вечірньої газети „Вечірня Москва”, депутатом Московської Ради; Ластовецький Микола Адамович – композитор театральних вистав, симфонічних творів, вокальної та інструментальної музики, член Національної спілки театральних діячів України, Заслужений діяч мистецтв України; Магера Микола Никанорович - прозаїк та поет, Член Спілки письменників України, ветеран війни, лауреат обласних премій імені Тараса Шевченка та Мелетія Смотрицького; Лядова Інна Ігорівна - науковець. професор, доктор фармакологічних наук; Семігін Геннадій Юрійович – доктор політичних наук, дійсний член Академії соціальних наук і Академії політичних наук Російської федерації, Депутат і екс-віце-спікер Державної Думи Росії. Шулима Сергій Васильович - автор мистецьких робіт в області станкової графіки, Член Спілки художників України; Феодосьєв Сергій Миколайович - відомий літературознавець та історик-краєзнавець, автор понад 200 статей, опублікованих в Україні, Росії, Франції, Болгарії, Румунії, Греції, Грузії, Угорщині, Іспанії та Швейцарії.

Дунаївці – місто районного підпорядкування, розташоване на річці Тернаві, лівій притоці Дністра, за 68 км від обласного центру і 22 км від залізничної станції Дунаївці. Його територія складає 12,84 кв. км, населення – 16,3 тис. чоловік, площа забудованих земель - 215 га, загальна площа всіх зелених масивів і насаджень у межах міста - 48,3 га, протяжність вулиць, проїздів, набережних – 93,8 км.

На території міста розташовані, ТОВ «Маровоір», ВАТ "РМЗ", АТЗТ "Дунаєвецький маслозавод", Дунаєвецький хлібокомбінат, ВАТ "Сільгосптехніка", ЗАТ "Дунаєвецька меблева фабрика", ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", станція з обслуговування автомобілів, управління газового господарства, район електричних мереж, друкарня тощо.

У місті також знаходиться центральна районна лікарня з поліклінікою, районний культурно-мистецький, просвітницький центр, 2 бібліотеки, Дунаєвецька філія Хмельницького ПТУ №10, 5 дошкільних закладів, 3 загальноосвітні школи І-ІІІ ст. та навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. – гімназія"., Будинок творчості школяра, станція юних туристів, станція юних натуралістів, спортивна школа, школа мистецтв.

Для підтримання належного порядку у місті діє два ЖЕКи, комунальне підприємство по водопостачанню та водовідведенню "Джерело".

Мирно співіснують 8 зареєстрованих релігійних громад: Українська православна церква, Українська православна церква Київського патріархату (Автокефальна), Римо-Католицька церква, Церква Євангельських Християн-баптистів "Віфлеєм" Всеукраїнського союзу об'єднань Євангельських Християн-баптистів, Українська греко-католицька церква, Церква Євангельських Християн-баптистів, Християнська місія "Давид" об'єднаної церкви Християн Віри Євангельської та Церква Євангельських Християн-баптистів "Дім Євангелія".

Торгівля є однією з пріоритетних галузей економіки – у місті працює 2 ринки.

Міській раді підпорядковане село Мушкутинці. Через місто пролягає туристська траса Київ – Хмельницький – Кишинів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878 місто включено до списку історичних населених пунктів України.

1995 року Дунаївці увійшли до складу Асоціації міст Хмельниччини, а 1999 року - до складу Асоціації міст України.

16 жовтня 2005 року в місті перебувала делегація із польського міста Турек у складі віцестарости Турекського повіту Кшиштофа Колєнди, заступника бургомістра м.Турек Мирослава Менькарськи та представника Господарського дому м.Турек Вєслава Мєлчарека.

2003 року відзначалось 600-річчя від дня заснування Дунаївців. День міста – друга неділя вересня.

Пам'ятки мистецтва і архітектури (маршрути слідування)

Туристична галузь є важливим чинником стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного і позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку та ін.).

Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залучення українців та іноземним громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.

На території району збереглись історико-культурні пам’ятки та пам’ятні місця пов’язані з історією національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти в 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. З покоління в покоління ходить переказ про велику битву козаків з польськими жовнірами на полях біля Вихрівки. У червні 1652 року було визволено місто. Під час цього походу в місті зупинявся Б.Хмельницький.

Небагата Дунаєвеччина пам'ятками архітектури. Вони представлені лише рядом споруд ХVІІІ - ХІХ ст.

Цікавою пам'яткою культового будівництва є Іоанно – Богословська церква (1839-1862рр.) у Макові. Прикметною особливістю пам'ятки, спорудженої в стилі класицизму, є характерна для Поділля готична ретроспектива, що проявилась, зокрема, у формі стрілчатих вікон барабана.

Садиба (кінець ХVІІІ - ХІХ ст.) у Маліївцях - це ансамбль, до якого входять палац, огорожа з воротами, водонапірна башта, господарська будівля та міст. Пам’ятка – зразок палацово-садибного зодчества Поділля, яке базувалося на традиціях архітектури раннього французького класицизму.

Дунаєвецький район має значні рекреаційні ресурси, це сприятливі кліматичні умови, лісові масиви, водні артерії, родовища мінеральних вод.

В Дунаєвецькому районі розташовані відомі пам’ятки природи. Зокрема, на південному заході району біля сіл Макова Дунаєвецького району і Привороття Кам’янець-Подільського районів знаходиться товаровий кряж – Кармалюкова гора, ландшафтний заказник державного значення. Його площа – 765га. Над навколишньою рівниною піднімається на 60 метрів гора, яку названо на честь народного месника. Її підніжжя з двох сторін омиває притока об'єкт природи Мукша. Кармалюкова гора – не лише заповідний об'єкт природи, а й археологічна пам'ятка. Це засвідчує встановлена біля її підніжжя металева стела з відповідним написом. В результаті археологічних розкопок з'ясовано, що тут у ІV – V ст. до н. е. існувало укріплення скіфів, а у ХІІ - ХІІІ ст.– городище слов'ян.

Гордість Дунаєвеччини старовинні парки – пам'ятки садово-паркового мистецтва (Михайлівський, Малієвецький і Голозубинецький) та місцевого (Маківський, Миньковецький) значення. Кожен з них становить значну наукову, історико-культурну і художньо-естетичну цінність. Паркове будівництво розпочалося у середині ХVІІІ ст., та найбільше розгорнулося у І пол. ХІХ ст. Багато зробив для створення парків ботанік Д.Крігер.